Яка сьогодні ти була красива,
Змінився навіть погляд у очах.
Роки летять, а ти ні чуть не сива,
Ти чарівниця, певно, при свічах…
Тоді, як тіні миготять по хаті,
Рубіном грає молоде вино.
Так хочеться в ту мить тебе обняти,
Такі думки виношую давно.
Мене давно, давно ти прочитала,
Та певно не в думках єдиних суть.
Для щастя треба щоб і ти кохала,
Лише тоді межу часи зітруть.
А поки ми живемо на цім світі,
Я щиро Богу дякую за те,
Що маю стимул на цім світі жити,
Що в серці я ношу своє - святе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2020
автор: Віталій Назарук