Вояк в десантнім літакові пригадав
Яскравий світ дитинства, що минувся,
Як вогник в юнім серці сколихнувся,
Коли він ніжно дівчино́ньку покохав.
Про маму: як плекала синові думки,
В бессонні ночі як не досипала,
Щодня душею любо відчувала,
Відміни, що неслись, немов хуткі струмки.
Становлення своє в обіймах ясних мрій
Та молоду́ дорослість повноцінну
На захисті Вітчизни у лиху годину,
Змужнілу силу волі від військових дій.
Але спекла зненацька палахким вогнем
І душу неньки холодом скувала,
Мов буря, рясно горе розкида́ла
Смертельна звістка, ми яку не обминем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864883
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2020
автор: Юрій Шибинський