Я все віддав тобі, моя Алісо,
Усю любов, ненависть також всю,
Тепер самотньо чай п'ю із меліси,
Та не лікує зовсім... Вознесу
Для тебе ноти серед поля лісу...
В країну снів я трепетно несу
Ці чудеса, де зоряні завіси
Вкривають все... І лиш твою красу
Я бачу в задзеркаллі... Ні, не вірю
Своїм очам та навіть і чужим
Я не повірю, хоч і досить віри
Я назбирав у серці... Бо уже
Ми більше не зустрінемось... У вирій
Летять птахи... Твій образ бережу!..
© Володимир Верста
Дата написання: 20.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864906
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 15.02.2020
автор: Володимир Верста