Зима з весною стрілися? – Не знаю.
А я от стрілась. Стрілася з людьми.
Я їздила в дитинство, мов до раю,
(Колись святими тут вже були ми).
Сусідів стріла. Дякувати Богу:
Живі, хоча зима змінила геть…
Жалі прибігли навіть на підмогу,
Бо ж я, який не є, але – поет.
Стрічалась з Богом у Покровській церкві,
Був Отче Наш і Вірую, й амінь.
Я не боюсь, але й не хочу вмерти,
Бо за рідню поменшає молінь.
Зустрілась з містом, прибраним хрестами,
Німе-німе, а крик – на всенький світ.
«Я вас люблю», – пошерхлими вустами,–
«Я пам’ятаю роду заповіт!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864961
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.02.2020
автор: Шостацька Людмила