Відродженням цвіте любов померла...
Відчуй мене! О ні, серед рядків
Почуй вогнем, як постать, що завмерла,
Знов оживає. Лине втіхи спів...
Мелодія збирає сяйні перли
Краплинками зажурених дощів,
Що освіжають намертво заперті
Емоції убиті... Серед слів
Я намагаюсь віднайти потрібні,
Та пил я бачу... І пустелю сліз...
І скільки не шукаю необхідні –
Одні примари в місці цьому скрізь...
Я озираюсь, де, любове рідна,
Тебе знайти?... Лечу зорею ввись...
© Володимир Верста
Дата написання: 15.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865028
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 16.02.2020
автор: Володимир Верста