Колисай мене вітер покірним хитанням гілок
і тужливим виттям на даху... Протяг дме у шпаринки,
прихиляючи ніжно розгорнуті нині сторінки.
Тиша рушила з місця зачувши годинника крок.
Та спливла поміж зорі шукать царину безголосу.
Почекайте нестримні думки! В наполохану північ
не тікайте, заждіть… на світанку розбурханим півнем
залишіть на останок вірша на папері зі стосу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865126
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2020
автор: АРИНА ЛУГОВСКАЯ