Чаклунка осінь віддалася вітру,
Ховаючись по тихих закутках.
Їх позначала барвами з палітри,
Лишала пристрасть свою на листках.
Від цих взаємин зашарілась осінь,
В її обіймах вітер шаленів.
Кружляло листя і здіймалось в просинь
І ліс від цього дійства пломенів.
Але поволі пристрасть їх погасла,
Минуло літо бабине уже.
Хоч павутини довгі срібні гасла
Ще тріпотіли декуди вужем.
Дощі холодні змили барви долу,
А разом з ними щезли почуття.
Гойдало гілля осінь зовсім голу,
Але не було в неї каяття.
18. 02. 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865268
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2020
автор: Мирослав Вересюк