У сукні сонцекльошу пишна,
В садку росте молода вишня,
Весна, краса, все зазеленіє,
І згодом квітне, забіліє!
І трунок, плине по садочку,
Я одягну,швидко сорочку,
Й біжу до неї … Ой красуня!
Яка ж гарненька, моя вишня!
Пізніш, як одягне коралі,
Так вабить, що ж робити далі?
Дозрілу, я пригублю вишню,
Тобі подякую Всевишній.
Тож з вишенькою підростаю,
Я ранки з нею зустрічаю!
Своє дитинство, тут залишу,
Колись про це вірша напишу.
Сама ж, в країну знань порину,
Знайду в житті свою стежину.
18.02.2020р
Вірш зі скрині
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2020
автор: Ніна Незламна