В далекім небі, наче мед розлили,
Впало проміння бурштино́м на ліс.
Траву у лузі косарі косили,
Трудівником з дитинства кожен ріс.
Десь пахли полини, чебрець і м'ята,
Погойдував ромашки вітерець.
Вела стежина, змійкою до хати,
Уявою торкалася сердець...
Згадалося село, бабусі руки,
Вона завжди привітною була.
ЇЇ любили діти і онуки,
Гуртом усі з'їжджались до села.
В садочку стіл прибранний в скатертину,
За ним збиралася уся рідня.
Приймав їх сад, так радо і гостинно,
Час так летів, що бракувало дня...
Ніколи незабути ті хвилини,
Ті спогади у серденьку моїм.
Як за столом збирається родина,
То щастям переповнюється дім...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865303
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)