Ой, не даремно все в житті,
Воно написано батьками…
Лише на власному путі,
Ти розумієш це з роками.
А контролює все це Бог
Він захищає і карає…
Оберігає від тривог
І у житті допомагає.
Ми маєм генетичний код,
Які батьки – такі і діти…
З людей складається народ,
Ми це повинні розуміти.
Таке напевно лише в нас…
З двох українців – три гетьмани.
Повинен нас навчити час,
Щоб не сміялися над нами.
Коли з народу стане рід,
Ідея стане в нас єдина.
І підуть люди слід у слід,
Тоді розквітне Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865314
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: Віталій Назарук