Виглядала в вікно, завмирала: а раптом він?
Та секунди не йшли - тягнулись тугим джгуто́м.
І слова́ в голові - не мед, а гіркий поли́н.
Як раніше удвох - так сьогодні з рудим котом.
.
Так німіло щомить збоку в грудях, як хтось ішов.
Вибухали десь там Хіросіми моїх світів.
І вже вкот́ре мені на душі́ розійшовся шов -
Будувала повітряні вежі з старих листів...
.
Іще й досі біжу до вікна, як зачу́ю шум,
Ну а кіт з підвіконня чатує моїх гостей.
За два кроки весна - та в полоні осінніх дум
Щосекунди існую очима чужих людей.
___________________________________
17.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865361
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: † божевілля †