Чи йду по стежці, чи в житі серед поля,
Не знаю хто, це Муза, чи Божа воля,
Дає наснаги, черпати і творити
В душі натхнення, йому заборонити?
Шепочуть ночі… як можу не писати?
Думки на крилах, висот сягти, літати!
Бруньки весняні, сонця і тепла жага,
Рядочки прози… тішиться моя душа.
Засяють рясно, як квіточки в суцвітті,
Яке ж, це щастя, жити на цьому світі!
Донести людям, щиро своє бачення,
І зразу хочу, попросить пробачення.
Якщо не збіглись, нині погляди в житті,
Волошки сонячні в житі - думки мої.
Щоб люди, мрію, як подарунок мали,
Минали осуд, тепло й радість пізнали.
Добра частинку, як у полі, колосків,
Щоб щастям очі, засіяли. Дзвінкий спів,
Почули щебет, лагідний солов`їний,
У житті вибір замали оптимальний.
Яка відрада, у полоні відгуків,
Вам дуже вдячна, мов дзвеніння струмочків,
Мене й надалі, писати надихають,
Це справжнє щастя, коли твори читають.
******
Шановні друзі! Щиро дякую за підтримку!
Бажаю миру, здоров`я, щастя !
Любові і натхнення Вам!
22.02. 2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2020
автор: Ніна Незламна