Хоч степом й вітер дує
І ні про що, не хочеться писати.
За латом камінь стає все важче,
А зза німої стуми - небо скригне.
Що, земля ще хлине, й під темну кригу?
Ще стане в гирлі і я напишу!
Нема на серці й легкого здрогу
І ніяке завтра, не зколотить душу.
Зза плеча взиває гідність,
І світить витік про її падіння.
Новий дім, ще чуть й переступ:
Звірина мітка - втрата і жах, а не спасіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2020
автор: Fills Agler