Коли мiсто плювалося снiгом,
Я вже знав, що не буде весни.
Загортав я долонi у кригу,
І долонi ставали мiцнi.
I долонi торкнулись долоней,
I розсипалась вата у снiг.
I вже очi мої нездоровi
Навкруги розкида́ли лiд.
I до неба тягнулись долонi
Вдвоє сплетенi, вдвоє живi.
Снiговi розривали кордони,
I чекали приходу весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86569
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2008
автор: Леля Ладо