Де-не-де ще тримається сніг
Але сонце весні вже радіє.
Від проміння його кресне лід,
Вітерець прохолодою віє.
Тут, де сніг вже по-троху розтанув,
Весна пишно вбирає землю,
Розганяє густі тумани
І старання її не даремні:
Не інакше, свята таїна,
"Молодиця" народжує квіти -
Тане кірка тверда крижана
А під нею - підсніжники-діти.
Ось вербичка "відкрила очі",
Сон зимовий її минув,
"Засміялася" цвітом охоче
Весні-мамі та вітру, що дув.
А ось там, гляди, на поляні,
Пригощає охочих берізка:
Соком свіжим, в ранковім тумані,
Щедро ділиться її "ніжка".
Тихо, тихо!
Ви чуєте... Боже?!
Це ж до нас повернулись птахи...
"Гей, Природо, вже спати не гоже!" -
Балаганять невпинно вони.
19.02.2020.
Автор: Світлана КРИЖАНОВСЬКА (МАЯРЧАК)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865786
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Світлана Крижановська