Ти наче сон, який не повернути,
Бо глянула на сонце у вікно,
Той сон, якому вже не бути,
Й, здається, що це все було давно.
Давним давно, коли життя летіло,
Давним давно, коли розцвів бузок,
Коли у серці мрія ще жевріла,
І я лякалася себе й своїх думок.
Життя іде, спокійно і так звично,
Його люблю й дарунки його теж,
То сміх, то сльози-все періодично,
Але і радості нема, щоб аж без меж.
23.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865821
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Руслана Сапронова