Я знову бачу поле й жито,
Сині волошки за селом,
Ми так ходити там любили,
Зігріті сонячним теплом...
З волошок ми вінки сплітали,
Босі ходили по стерні...
Здавалось нам, що ми літали,
Ледь - ледь торкаючись землі...
Ступали босими ногами,
Дивились в небо голубе...
Своїми мріями й думками,
Пливли в майбутнє золоте...
Усе стоїть перед очима,-
Жито, волошки і стерня,..
І хоч ці спогади журливі,
Та душі наші звеселя...
Вже не вернутися ніколи,-
На поле те, у ті часи...
Лиш в мріях й снах бачимо поле,
Ловим ковтки тії краси...
Спогад дитинства оновляє,
Додає сили і снаги...
Єство любов"ю наповняє,
Нові дарує кольори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865933
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2020
автор: геометрія