Я знаю, Боже, так треба:
Вимкнути ясність неба,
Зашторити сонце щільно,
Віконниці – теж доцільно,
Із моря мушлю дістати,
В неї мене заховати,
З серця зробити крижину,
Щоб не ковтало сльозину.
З тим я змиритися мушу,
Щоб не споганити душу.
Забрав ти, Боже, і слово...
Думаю – це тимчасово.
Від лиха рятуєш, може…
Тобі видніше, мій Боже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866053
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.02.2020
автор: Галина Брич