Зелені, казкові. (Марічці Султана)

Що  ж  ті  очі  казкові,зелені,
І  ніхто  в  їх  безодню  не  впав?
Що  ніхто    не  напився  натхнення?
За  ті  очі  ніхто  не  кохав?

Не  побачили  блиску  і  туги,
Як  бісенята  пускали  навкруг?
Ще  чогось  не  сказали  подруги,
І  про  очі  не  мовив  Ваш  друг?
́
Ще  не  пізно  і  мрії  рожеві,
Ваші  очі  побачать  ясні,
Принц  сполохає  Вашу  оселю,
І  можливо  на  білім  коні.

Він  загляне  у  ті  смарагдові,
Та  й  не  зможе  забути  краси.
Ті  зелені  вони  для  любові,
Дві  краплинки  п"янкої  краси.

Буде  так,не  злякаєте  диво,
Чари,очі,  зелений  туман,
Такий  колір  дарують  щасливим
І  не  здатні  вони  на    обман.

Бризне  сміх  із  зелених,веселих,
Не  покотиться  з  горя  сльоза,
А  в  рядках  і  простих  і  пісенних,
Тих  очей  чистота,  глибина.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866152
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2020
автор: Не Тарас