Ой-да, ой-да, вітер в полі, вітер на роздоллі.
Зажурились козаченьки, потомились коні.
Катерина білолиця лагідно сміється,
А по землях України, кров багряна ллється.
Присиів:
Не впирайся вітер, брате, не крути нам чуба-
Ми прив'яжем московитів до старого дуба.
Нехай віє-навіває, нехай нагадає,
Що у нас є дещо спільне, може, пригадають.
Ой-да, ой-да, випав браття, нам не втішний жереб-
Полонили невгамовні Дніпра Лівий берег.
Та танцюють, окаянні, на наших могилах,
Але ми здолаєм злиднів, з нами-Божа сила.
Приспів.
Московити-ненажери, вам належить знати,
Що не кидають каміння в спину свого брата.
Україно, Україно! Сива наша мати,
Козаченьки не пробачить-це потрібно знати.
Приспів.
p.s. 16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги. Сумним фактом було те що в знищені Січі прийняли активну участь донські козаки, вони не знали жодного жалю до домівки їх українських "побратимів". Але не дивлячись на таку старанність в справі виконання розпорядження Катерини II, вони самі на початку 1790х потрапили в її жорстку опалу, в них були відібрана більша частина споконвічних земель, велика частина донських козаків була переселена в віддалені регіони Росії. Їхня старшина репресована. Лише 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2020
автор: Олег Крушельницький