Бабусине серце не знає спочинку.
Воно щиро любить онучку-дитинку.
Сумує тоді, як маленька не спить,
На мить завмира, як її щось болить,
І терпне, як бачить її перші кроки,
Тріпоче при думці про перші уроки.
Хвилюється: вперше онучка на сцені.
Турбується: в платті протерті кишені.
Мовчить, замикається серце одразу,
Як чує неправду, як чує образу.
Щемить: щось онука не спить до світання.
А може це в неї вже перше кохання?
Бабусі любов – невиче́рпне озе́рце.
Шануймо невтомне бабусине серце!
сл. Г.Брич, муз.О.Гац. Виконують автори.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NQiwF6w0TkY[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866395
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2020
автор: Галина Брич