Завжди нам прикрі в'їдливі слова:
Нащо тобі потрібна голова?
Та кожен відповідь свою тут має,
Адже однакових на світі не буває.
Військовим голова - честь віддавати,
А акробатам - щоб на ній стояти,
Учений всюди лисиною сяє,
Кудись усіх політик закликає.
Тужливо доктор голову схиляє,
Актор постійно зачіски міняє.
В футболі головою забивають,
А пані - капелюшки приміряють.
Хто пофарбований, хто кудрі завиває,
Або собі сто кісок заплітає.
То голять голови, то підстригають,
Іще перуки всі вживають.
Дикун свій череп пір'ям прикрашає,
Єврей завжди на тім'я кіпу накладає.
У росіян - як щось - картуз скидають,
Натомість горці без папахи не бувають.
Старі, що не скажи, так забувають,
Малеча - тільки шишки набивають,
З похмілля голова також страждає,
Або як жінка нас за щось пиляє.
Ті - голову як зайве щось тримають,
А інші - крутять та повсюдно пхають.
Ще голова щоб бачить, чути, та казать,
І - вкрай важливо - щоб харчі жувать.
Та кожен думать єю намагається,
Але нечасто тут усе складається:
Ідей нема, щоб якось роз'ясняти,
Нам голова - ногами керувати!
(з російської) 27/2/2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2020
автор: Федір Трох