Обережно занурюю фотопапір у розчин. У вишневій напівтемряві поступово, наче спогад у свідомості, з’являються чорно-білі зображення. Закріплюю знімки на тонкій нитці, по якій ти балансуєш у весільній сукні, підібравши її кінці, аби не спіткнутися і не впасти в мої долоні.
Ти заливаєшся сміхом, хапаючи мене за руку, потім замислено сидиш зі сумом і болем в очах, притулившись до холодної стіни. Хутчій, падай!
Раптом твої вуста стають яскраво червоними. Я перелякано скрикую і намагаюся стерти помаду, але від цього ти ще більше стікаєш кров’ю, заливаючи ніч. Мене шалено лякає світ крикливих кольорів.
Я цілую тебе – слина загоює рани. Пручаєшся, боляче щипаєш, кусаєш, намагаючись вирватися з обіймів. Я ніяковію від твоєї норовливості і неприрученості.
«Тобі подобаються фільми з Марлен Дітріх?», – чомусь питаю я. «Що ти знайшов у цій бабусі?», – пускаєш бісики очима. «Диявол – це жінка. Їй-Богу!», – киваю.
Виплутую з простирадл пошарпану книжечку. Єсєнін. Звідки він тут? Читаю його тобі, гублячись у темряві й пафосі: «Друг мой, друг мой, я очень и очень болен. Сам не знаю, откуда взялась эта боль. То ли ветер свистит над пустым и безлюдным полем. То ль, как рощу в сентябрь, осыпает мозги алкоголь… Черный человек на кровать ко мне садится, черный человек спать не даёт мне всю ночь».
Поки я читаю, ти танцюєш божевільні танці, час від часу підтягуючи панчохи. Затягуєш мене в цю шаманську круговерть, наспівуючи джаз рок-н-рол госпел. Так щонеділі співають у маленькій церкві на березі сільської річки. Я не можу приборкати нестримні хвилі і пливу за тобою.
Хто я в тобі? Вічний блукалець у людському океані. Де твої долоні? Не ламай мені пальці! Знову невгамовні крики твоєї помади. По всьому тілу.
Закрий очі! Не впускай світло в кімнату, дай зображенню проявитися на сітківці твоїх нервів. Світло – це чоловіки, які доводили тебе до сліз.
Життя як кіно: старе, затерте й чорно-біле. Швидке і німе. Комедій хочемо. А їх нема. Їх просто нема. Одні лиш жахи на сьогодні. Суцільний мінімалізм – тим дорожче. Відпустиш – полетимо у прірву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866501
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.02.2020
автор: Ноїв Ковчег