Нині хмари ллють ярим холодом,
Буревій імлу з пилом змішує!
Затягнуло степ темним мороком,
Смерті блиск гидки́й лиш освічує!
Знову падають краплі по́рошні!
Хви́ща землю враз рясно сповнила!
Десь кістлява тут – у навколишнім
Плига зла, страшна, збожеволена!
Розкида́є гар жаром палений!
Гуркотить вогнем і уламками!
Спів гидкий її – скрізь усталений,
Із вовками вий – над останками!
Відійди від нас ненажерлива!
Замовчи, не вий,- дура давнішня!
Душ нових, живих не почнеш жнива!
Не влетить про це вістка вранішня!
Ніч нехай несе зливу вітряну!
Засинай, кохана, спокійною!
Смерть не пустимо наскрізь пі́нявну!
Не гульне кістьми Україною!
Оригінал
А сегодня тучи сыпят холодом,
Морось с пылью ветер смешивал!
Затянуло степь мраком - мороком,
Только вспышки там, смерти бешенной!
Снова падают капли пыльные!
И холодный дождь с землёй смешанный!
А костлявая где-то прыгает,
Злая, страшная, сумасшедшая!
Все бросается гарью грязною!
Грохоча огнём и осколками!
Пела песни свои безобразные,
Завывала в поле вместе с волками!
Уходи от нас, ненасытная!
Замолчи, не вой дура старая!
Новых душ, живых, не добыть тебе!
И врагов, в дали не порадовать!
Пусть и сыпят тучи мокрым холодом!
Спи спокойно, моя милая!
Не пройдёт сквозь нас смерть всбешенная!
Не гулять, костлявой, Украиною!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2020
автор: Юрій Шибинський