[url=""][/url]Всім серцем відчуваю вже весну,
Промінням сонячним, тепленьким зігріваюсь.
Я чую пісню соловейка голосну,
Життю радію, сонечку всміхаюсь.
Мене голубить ніжно вітерець,
Зима вже потихеньку відступає.
А я радію, бо тепло людських сердець,
Я, Слава Богу, все частіше відчуваю.
В сучаснім світі, де постійно метушня,
Де кожен з нас від когось щось чекає,
Для чогось маски одягаємо щодня,
Про істинне, про справжнє, забуваєм.
А справжня, ось, попереду весна,
Завжди приносить нові сподівання.
Її красу відчуємо сповна,
Нехай весна здійснить усі бажання!
Вже сльози не тремтітимуть в очах
Від смутку, болю та розчарування,
І вже покинув моє серце страх,
Покинули безглузді хвилювання.
Весна завжди приходить не одна,
Рясні дарунки нам вона приносить.
Весну благословляють небеса!
І кожен з нас в душі її знаходить.
Життю радію, сонечку всміхаюсь!
І Богу щиро дякую за це!
Надіюсь знову... Знову сподіваюсь...
Що ця весна всім щастя принесе!
https://lm.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3Dh3koVgrLB1Q%26feature%3Dshare%26fbclid%3DIwAR0rCG6hmjbVKZ1sUO4M62VjbbEVhS2JohsC1RuZplNFnJqo3-XMGdNlrrg&h=AT11sXlxYPpdJ3TzCecBZVfdZsMG_G9HTDWQNwUZESnfKOOYujiVlY16Wfxqdk3fSx0T_LnkiryOq10B4XpG_uRTCvKGualrAS0bVVXfcSk1_SWriBmffgEGzK93GuiBWjCKcXnd4kaTueJFv4Tgh9PRteeM7Fpi-RdI1CEwiKz1H9JFeYUGadzGTAxlQ7eHfCxboEftXwMMPItrgOsMH0C6WbLQHQCIJcw8WgKk6H5c3aVXdO7hsqO9G4Y8rqcjDQq7ShUvWUbEWfdl1MiaCSST7yX7RdbC0_y4LYnmwiqD4ot7bz41QrQkef5biHCRHbCxvVTXGF8JN0c2iB2ha6GZwAJgBtLuJNF532qqQn1f5M32helOfUaZ8Wo5n2ohH-A6qAU-otiPIXUg0NXyF37MNirWg1l5lvC_OItCc66sWOdM2rnooSBClrrwHqWgEAxUBR63z200fomnXcp0la1HoknTi68qxbYWkZLlgtyCRC89tvVl2HRqO_f8UMqVyULpthNcvVw7adun3nC5WlqghQXH8HTd99X7cr9p6bX6rfQFElUGphUP_ggS67SG5Eb8rLu5
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866584
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2020
автор: Любов Граб