Втому струсить вперта, як бджола,
Не страшиться миль важких, аби
Вже хоча одна весна прийшла,
Засівала знов свої скарби!
Пута рве, від щастя завмира...
Хто вона, цей варіант свічі?
То - душа, їй скрипка - як сестра!
Слово щире - кисень і харчі!
В'янула лише і знов тріпоче!
Їй дієта - різновид отрути:
Горе тим, хто бачить не охоче
Чи не чує, бо не хоче чути.
Марна справа - кликати глухих!
Хай життя чиєсь розмелють жорна...
Хтось оплатить ваш наступний гріх.
Бог простить вас, біднота сенсорна!
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866605
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2020
автор: Оксана Осовська