Cкільки б років не пройшло,
Як від нас пішли Ви,
Та ми відчуваємо Ваше тепло
І Вашої ласки диво…
Сонечком ніжним гріє нам
Добре Ваше серденько,
Зірка́ми далекими мигкотять
Оченьки Ваші, ненько!
Шелестом листя в садах,
Співом пташиним
Прошепотіла рідна душа,
Що з нами вона і нині…
Лагідним вітром літнім вона
Пестить нас звідти,
Радість найбільшу знала сама,
Що є в неї дітки…
Вітає вона нас привітно
Кожного року в пору таку,
Палки́м чорнобривців квітом,
Духмяним букетом бузку…
Все, що любила наша рідненька,
Нагадує нам кругом і завжди,
Дарма, що стихло її серденько,
Смерті немає, є вічність душі…
Ми відчуваємо, знаєм і вірим,
Що поруч вона повсякчас
Й ангелом зверху дивним чином
Охороняє нас…
Матінко рідна, мила, привітна
Рідна душа!
Хай на тім світі
Буде Вам світло!
Простіть, що не так…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866646
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.03.2020
автор: Галя Костенко