День навшпиньки над обрієм звівся,
Вітерець просурмив і притих,..
В небі хмари пливуть, ніби вівці,
Й раптом дощик шумливий полив...
Я в вікно удивляюсь в напрузі,
Та невже це прийшла вже весна?..
В моїм місті і в кожній окрузі,
Було б добре, якби не війна...
Хоч війна ця далеко від міста,
Її болі усім нам болять...
І до мене приходять ті вісті,
Що тривожать усіх долинчан...
Хвилі згадок мене повернули,-
У далекий минулий той час,
Як фашисти село захопили,
Як в лещатах тримали всіх нас...
Ті роки вже від мене далеко,
Й уявити ніяк не могла,
Що й сьогодні незвідане пекло,
Йде на Сході шість років війна...
НІ! Змиритися з цим неможливо,
Де ж той вихід, хто скаже знайти?..
Лише вітер в вікно полохливо,
Щось шепоче промінням весни...
І надію це все ж нам вселяє,
Що колись же скінчиться війна...
І природа нам всім помагає,
Переможною буде весна!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866702
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2020
автор: геометрія