А за вікном сновигає журба
Ненадокучлива, тихенька, скромна.
І не тривожить, іноді хіба
На ніч попроситься: вона ж бездомна.
І я впускаю. Сяде край стола,
Задивиться у далеч невідому.
Вона б і розповісти щось могла,
Та не говорить ні про що, нікому.
Лиш серед ночі тихо шепотіла:
-Ну, я пішла, спасибі, відпочила.
Рука тремтіла, серце стукотіло.
Мені, як вдячність, вірша залишила.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866730
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2020
автор: Галина Брич