Звикає до всього людина, розставить життя по місцях, складна доленосна стежина, у розчаруваннях й рубцях! Радіє і плаче частина, в багатстві живуть і боргах, звикає до всього людина, життєвий торуючи шлях! Прекрасно як поруч родина, багато самотніх на жаль, звикає до всього людина, і жнець вона долі й коваль!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866733
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.03.2020
автор: Олег Князь