Ой очі-очі, кохання очі
Нема спокою вдень, ні в ночі.
Душі політ й голови хміль…
Розчарування і серця біль…
Ви все мовчали, очі мовчали
Слова, мов скарб, десь заховали.
Що ті слова… як вуста й очі,
Немов метелики тріпочуть…
Чому глухий наш прощання час?
Неначе світ цей, він не для нас…
Полин лиш очі виливають,
Як ми любили, вони ж знають…
Де ті слова розпорошились,
Коли в очах любов світилась?
Чому вуста лиш німотою,
Коли прощався із тобою…
І залишилось несказанним
Все найдорожче, довгождане…
У самотині біль утрати,
Чому кохання тай скривати?
В.Ф.-14.02. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2020
автор: Веселенька Дачниця