До віконця туман сивий, ранок спочиває,
Пригорну промінчик сонця, нехай засіяє,
На рушник, для донечки, щоби доля всміхалась,
Від батьків скоро поїде, щоби й не цуралась.
Приспів: Нехай в`ється стежка, по житті рівненька,
Щоб жилося добре, донечко рідненька,
Й оченята світлі, гірких сліз не знали,
У чужій сторонці та й всі поважали.
Ой, лягай золота нитко, в домі на достаток,
А червоная на щастя, подолати смуток,
Ще й волошки і ромашки, вишию густенько,
Та й в любові з діточками прожили гарненько.
Приспів: Нехай в`ється стежка по житті рівненька,
Щоб жилося добре, донечко рідненька,
Й оченята світлі, гірких сліз не знали,
У чужій сторонці та й всі поважали.
Розстелю, рушник під ноги, щоби й не боліли,
Вірність й щиреє кохання та й не загубили,
Ясний день і темна нічка, таємниці знають,
Хай ніхто їм, не наврочить, боги захищають.
Приспів: Нехай в`ється стежка, по житті рівненька,
Щоб жилося добре, донечко рідненька,
Й оченята світлі, гірких сліз не знали,
У чужій сторонці та й всі поважали.
Ляже ниточка зелена, рясніють листочки,
Нехай завжди слова ніжні, джерела струмочки,
Звеселять усю родину, як весняні квіти,
І ми з батьком, могли доню, завжди лиш радіти.
Приспів: Нехай в`ється стежка по житті рівненька,
Щоб жилося добре, донечко рідненька,
Й оченята світлі, гірких сліз не знали,
У чужій сторонці та й всі поважали.
Січень 2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2020
автор: Ніна Незламна