Срібні дзвони конвалій
Ніжнобілих, пахких
Ароматом вінчали,
Мов дурманом легким.
То нічого, що завтра
Розійдуться шляхи.
Нині я – Клеопатра,
Ти – Антоній палкий.
Наші тіні – розвіють,
Заплямують навік,
Наче я – зла повія,
Ти – слабкий чоловік.
Не дізнаються – са́ме
Кришталевий той дзвін
Нас в полоні тримає
Не одних поколінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866852
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2020
автор: Оксана Дністран