Не було сонця впродовж дня,
Глумилась над містом мряка,
В унісон чорний птах крякав,
Невидиме сонце сягнуло дна.
Відсутня веселість хоча одна,
Малий тікав від мами, плакав.
Тривала найгірша пора року,
Виткана вся із сірого полотна.
Себе забавляв кожен, як міг,
Віртуально освітлював душу.
Кленовий листок у мокре ліг.
Випадково я смуток порушив,
Надовго, що в тілі твоїм заліг,
З дощу взяв на радощів сушу.
(Сонет)
21 жовтня 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867030
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.03.2020
автор: Володимир Кепич