є на землі місцина
де людини не ступала нога
в тій місцині
трави ростуть від початку світу
густі - густі
темно - зелені темно - зелені
тверді від давності стебла
хитає прохолодний вітер
труться
одні об одних
і серед панівної тиші чути лиш
їх шелест
чи то шепіт
шепіт той древній
сповнений таємниць
а ще трави ті - то прибіжище
для старих цвіркунів
прийде бо його час покине салатові луги збиреться силами
і помандрує
до місцини де трави ростуть від початку світу
осяде на одному з стеблин
і вже мовчки погойдуючись
визиратиме собі подібних
і кожного старого коника
та трава приймає в своє лоно
і сотні сумних поглядів
оглядатимуть того хто
прийшов тут залишитись назавжди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2020
автор: Vin Libert