За сосну високу заховався місяць,
Звідти добре видно йому поле й луг,
Підморгує зорям, їх до себе кличе,
Щоби розсипали золото навкруг.
А воно поволі легенько лягало б
І на воду в річці, на верби косу,
На густі високі шовковисті трави,
Всім би дарувало дивну цю красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867050
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.03.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський