Не ховай від мене очей
Що дивляться обманливо в даль
У них твоя сутність,
й душа солодко-зрадлива на жаль.
Кажеш що кохаєш мене?
Але це тільки слова щоб сховати
Свою приховану фальш,
Бо не здатен ти вірно кохати.
Ти маскуєш обличчя своє
І жертвою прикидаться не треба.
Звинувативши тільки мене,
Що схололо моє серце до тебе.
Ти правду скажи, не мовчи
Хоч якою гіркою вона б не була.
Як не любиш - то відпусти.
Й не ламай і без цього обпечені крила.
Все ще досі тобою живу я
Як колись сниться подих любові.
Ніжність, що витягла із вихору долі
і не дала пропасти з тобою.
Якщо любиш то глянеш у вічі
Серцем скажеш і я все почую.
Його стукіт горячий,
Щирий погляд кохання відразу відчую.
*5 березня 2020
Руслана Ліщинська-Солецька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867133
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2020
автор: Руслана Ліщинська-Солецька