Почуй ,мій голос Боже!
Я запрошую, тебе милий Ісусе!
У свій дім до себе у гості .
Застелю , стіл білим обрусом
І буду чекати з високості.
Почуй ,мій голос -Отче Небесний!
Бо від самоти вмирає душа.
Хай в імлі ,засяє день воскресний
Від подиху ,твого оживе душа.
Спасителю, мій -ти єдина надія!
Моє ясне сонечко на землі.
По сходинці іду у безнадії
Ти є міць , дужі крила для душі.
Всемогутній Боже -дякую тобі!
За світло у вікні схід сонця.
За тихий вечір зорі ясні
За святе причастя у долонцях.
Тяжко , іти по тернистій дорозі
Крізь вітри і заметіль зими.
Віднаходжу , радість у Бозі...
Коли приходиш до мене ти.
Я без тебе, безпомічне дитя...
Слабка ,безсила журба в душі.
Твоя любов повертає до життя-
Ти з очей ,витираєш сльози мої.
О, Почуй, мій голос слова мої!
Вислухай , ревну молитву мою.
Я цілую ,твої п'ять ран на хресті
Віддаю, низький поклін в честь твою.
М Чайківчанка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867135
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2020
автор: Чайківчанка