Амур

Амур  сказав:  «Та  йдіть  ви  в  баню,
Самі  найшлись,  самі  створили».
А  він  так  заздрить  що  не  сила
Дивитись  на  таке  кохання.
Він  чуть  не  плаче  бо  без  нього  
Є  ти  і  він  і  більш  нікого.
Пропав  весь  світ  у  поцілунках,
Він  десь  сховався  в  цих  стосунках.
Амур:  «Та  це  ж  несправедливо,
Я  відволікся,  ви  ж  зрадливо
Шматками  серця  обмінялись,
І  долі  ваші  обійнялись».
Амур  ще  більш  став  перейматись:
«Не  хочу  більше  цим  займатись.
Ще  не  настали  ці  години,
А  ви  у  пристрасті  невинній
Сп’яніли  більше  ніж  у  п’янці
Із  медом  на  устах  у  ранці.
Ще  до  людського  весілля,
Я  навчав  всіх  божевіллям,
Інтриг,  сварок,  історій,
І  нахиляв  до  них  всі  зорі.
А  ви  самі  так  спалахнули,  
Чому  ж  мене  ви  обманули?»

І  він  застряг  в  думках  моїх,
А  в  мене  лиш  остався  сміх,
На  вихід  я  його  провів,
І  сам  листа  писати  сів:
«Ви  молодці,  і  так  тримати.
Щоб  так  кохати  тре  не  знати,
Й  не  вірити  у  фантастичне,
Бо  в  вас  вже  є  щось  поетичне,
Де  серце  біжить  кудись  в  шаленстві,
Душа  осталась  у  блаженстві.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867298
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2020
автор: Новосад Руслан Віталійович