Бажання змінювати світ
Стає поволі гострим менше.
У кожного свій власний дріт,
У кожного свій власний гріх
Незвершень.
Ясний темніє горизонт–
Піском засипле, чи дощами?
Байдужість зводить ешафот.
Снаги не приведе цейтнот
До тями.
Душі апатія – окоп
Себе в собі. Життя – форпости.
Рух гостротою крізь пісок,
Не світу ради – це любов
Зерна до зросту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867404
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2020
автор: Серафима Пант