Я є українець, так безлад цей бачу,
Трошки сумно. А нишком я плачу,
Хоча,
Давно пішов від "Раші" та дурного "Совка",
Можливо ,моя наснага вже не жива???
Ні! Я українець , бажаю державу,
Моторну, мудру, могутню та жваву.
Без блазнів, зрадників, та ще без пройдох...
Нехай ,мої друзі допоможе нам - Бог!
Бо я українець! І цім я пишаюся.
Вдома у себе я залишаюся ...
Не їду кудись. Бо питаю, себе - що я зробив?
І чи не замало, в мене зусиль?
Щоби ,міцно триматися за Кобзареві - Слова!
Ті, що мудрець у віршах своїх промовив.
А чи , я вивчив уроки усі - Кобзаря?
Бо світло , що йде від його ліхтаря,
Воно є потужне! Воно не згасимо!
Воно придає наснаги та сили,
Бо кожна його літера, кожне слово,
Воно актуальне, надійне та нове!
Назавжди!!!
Бо я українець, як він той ,що бачив Державу,
Без , блазнів , зрадників бо його уява,
Робить дива лише з мудрим людством.
Ті що зупинять - зраду, паскудство ...
А потім.
Своїм діточкам читаючи його вірші.
Ми зрозуміємо - що ми вільні, бо Інші!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867419
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.03.2020
автор: golden-get