Вчорашнє ніяк не повернеш.
Паде, щоб ніколи не встати,
Шматтям подертим плаката,
І те, що з собою не візьмеш.
Сьогодні бурхливе без меж,
Всього його можеш забрати,
Не попасти лишень за ґрати.
З мораллю за всім цим стеж.
Колізій завтра нині ще нема,
Зерном, що лежить, поросте,
Всяк перед ним шапку зніма.
А дорога у майбутнє складна,
Світло, вогонь, попеліє зола
Вже пройденого всіми моста.
(Сонет)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867459
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 09.03.2020
автор: Володимир Кепич