Їхав Степан до сповіді
В район на машині
І побачив на зупинці
Куму Катерину.
"Підібрав" її він, звісно,
І узнав від неї,
Що й вона йде сповідатись
До церкви цієї ж.
Та дорога через ліс
Якраз пролягала
Й там "нечиста" їм підступно
Про гріх нашептала...
А коли вони змогли
До церкви добратись,
Першим пішов до отця
Степан сповідатись.
Розказав він сором'язно
Про той гріх єдиний,
Який вони "сотворили"
Із кумою нині.
Отець вислухав й порадив,
Як гріх відмолити
Й після кума стала кума
Отцю говорити:
-Дуже сильно я, панотче,
В житті завинила,
Бо я нині аж два рази
З кумом согрішила.
Отець спитав здивовано:
-Хто з вас бреше в вічі:
Кум признавсь, що раз згрішили,
Ви ж кажете - двічі?
Ну а кума обурено:
-А що кум, панотче,
Брати мене із собою
Додому не схоче?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867497
Рубрика: Гумореска
дата надходження 10.03.2020
автор: тарпик