Розбите серце... Золотом покрию
І залікую ним я кожен шрам,
А образ закарбований я змию
Потоком сліз... Богине, як і шарм,
Забуду твій. У келихи розсиплю
Нові бажання і накину шарф,
Піду слідами осені. Відкрию
Живі надії... А мерзенний шар
Емоцій чорних вкрию листопадом...
І під дощем жовтневим зрину в синь
Поміж краплин густого водоспаду...
Кружлятиму кометою... Ліси
Я пролечу усі... І зорепаду
Схоплю я мить чарівної краси...
© Володимир Верста
Дата написання: 21.08.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867510
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 10.03.2020
автор: Володимир Верста