Сонет
Коли у юності шістнадцята весна,
А роздуми та мрії сиво-чолі –
Поважно голову схиляє сивина:
Дай Боже їй щасливішої долі.
У юності свій шлях та свій талан*,
Свої здобутки, знахідки та втрати,
Можливо треба перетнути океан,
Щоб на вершині гімн свій заспівати.
Ніхто ще юність стримати не зміг,
Її усміхнену, щасливу не спинити,
За обрієм лежить мільйон доріг
І таємниці світу не розкриті.
Тож сивий заздрить юності щодня,
Бо зникла юність і з’явилась сивина.
*доля, успіх
9.08.17р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867532
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 10.03.2020
автор: Ерох2