Я, мов сметана, біла й жирна,
І у сукні дуже дивна.
Отже, в штанях потону —
Темні джинси натягну.
Оце зовсім інша справа —
Сховала, що понаїдала.
Неперевершена й бажана
Знайду вечірнього мужлана.
Попливу по тротуарах,
Пришвартуюся у барах,
Приготує бармен вправно
Коктейль, аби сиділа п’яно.
Косо поглядом стріляю,
Увагу миттю привертаю.
Ось і перший жеребець
Гриву мостить на стілець.
Серце пристрасть відчуває,
Азартом груди надуває —
За такими відчуттями
Полюють майже усі дами.
Познайомилась охоче
З парубком посеред ночі.
Чорнобривий, як Кемаль,
Не турок тільки він, на жаль.
Витьохкує, щебече, падло,
Жартує гостро і заядло,
Приємнощі муркоче в вуха
Такі, що аж бере задуха.
Розтанула з його словами
Льодяна жіноча брама.
Повелася я охоче
На хитрющі карі очі,
Вмить потрапила в капкан.
Розпочався наш роман.
Не минуло й півгодини,
Як сиділа у машині.
В автокріслі шкіряному
Самець віз мадам додому.
До ранку в шахи бездоганні
М’яко грали на дивані.
Цейтнотів майже не було
Під давнє дороге вино.
Попри капризи і протести
Ставив мат мені гросмейстер.
На цій делікатній ноті
Розтанули удвох в турботі
Про взаємні точки «джі»
І любовні куражі.
То не сон, а все наживо,
Джинси коять справжнє диво —
Без візуального обману
Не сховала б я сметану.
© [i]Денис Стаценко
Долучайтеся до мого віршованого
Telegram-блогу — [url="https://t.me/joinchat/AAAAAEZT31kLPB1jx3nJxw"]«Дурлики»[/url][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867649
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 11.03.2020
автор: Денис Стаценко