Я стрів мандрівника, мені він мовив:
«Стоять в пустелі дві ноги камінні,
А біля них, у сонячнім промінні,
Розтріскане обличчя грузне: брови
Важкі, губ борозни, усмішка темна
Засвідчують, що скульптор досконало
Читав чуття, яке лице ввібрало,
А серце підживляло; не даремно
Фундамент був змережаний словами:
"Я – Озимандій, Цар поміж Царями.
Поглянь на мою Велич й кинь Надію!"
Але там час трудився без спочину –
Довкола колосальної руїни
Тепер піски гуляють золотії».
[url="https://www.poetryfoundation.org/poems/46565/ozymandias"]Оригінал[/url]
[url="http://t.me/o_fediienko"]Підписатися на Телеграм-канал зі щотижневими перекладами[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867728
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.03.2020
автор: o.fediienko