Моє життя - то з пазлами коробка.
А в тій коробці з пазлами – картинки.
Монументальні, та маленькі зовсім
Яскраві, росяні, тонкі, як павутинки.
На тих картинках символи і люди.
Там почуття, любов, мітла і крила.
А ще весна. Ти вір, вона там всюди.
І не біда, що сонце хмара вкрила.
Візьми мене! – Кричить яскравий пазлик,
Ну що ж у тебе сумом пахнуть вірші!
Картинку сонячну собі складеш відразу,
Мені повір, тобі не стане гірше!
Картинку до картинки, крок до кроку,
До радості, захоплення, любові.
Картинки долі, пазлики уроку
Складаю я собі сама собою.
Життя моє – то з пазлами коробка.
Та все ж воно в шухляду не складеться.
Там чесно все, і все те не підробка.
Картинка то моя душі і серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867848
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2020
автор: Олена Бокійчук