Оце воно - очищення Землі.
Вогнем, водою, вірусами врешті…
Лиш аби люд у злобі не змалів
і не застиг, як у бетоні мешти…
Тріскоче лють у кратерах хребтів…
Булькоче у містах жадоби повінь…
Лише любові істини прості
лишаються незмінними у Слові…
Життя усе поставить на місця...
Нехай не осквернить тебе образа
і смуток не торкнеться
до лиця.
Не знаємо, коли остання фаза...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867999
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2020
автор: Сонячна Принцеса