[i]Копаю траншею захисту
думками гострими, мов чеканом.
Замішаю розчин надії,
як чорнороб на будові
десь біля Праги,
що в золоті мрій потопала.
А мені би сала з'їсти у перекурі.
Й знов до роботи мозолями віри
зводити лінію Маннергейма
бетоном власних переконань.
І може якось
розіб’ються об неї
чужі пропагандисти,
неначе горох до стіни.
А поки терпи, моя спраго, терпи.
Що не робиться - до кращого,
бо тут не знайдеш крайнього.
Й усяка інформація то провокація
на стійкість системи.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868027
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.03.2020
автор: Мандрівник